День Перемоги в Європі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вінстон Черчилль вітає натовп у Вайтхолл в день національної трансляції з приводу перемоги над Німеччиною.
Святкування на площі Пікаділлі, 1945.
Папери про капітуляцію підписані в Реймсі 7 травня 1945.
Завершальна позиція союзних і радянських армій в травні 1945.
Запит «VE Day» перенаправляє сюди; див. також День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років.
Не плутати з Днем Перемоги — радянським державним святом, яке відзначають у державах СНД.

День Перемо́ги в Євро́пі (англ. Victory in Europe Day, скорочено англ. V-E Day, VE Day, або ж просто англ. V Day) влаштовується на згадку про 8 травня 1945 (в країнах британської Співдружності 7 травня 1945), дату, коли Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла беззастережну здачу збройних сил нацистської Німеччини. Формальна здача німецьких окупаційних військ на Нормандських островах не відбулась до 9 травня 1945. 30 квітня, під час битви за Берлін, Адольф Гітлер вчинив самогубство, отже капітуляція Німеччини була погоджена його наступником, президентом Німеччини Карлом Деніцом. Акт військової здачі був підписаний 7 травня в Реймсі, Франція (повторно підписаний за наполяганням Сталіна 8 травня у Берліні, Німеччина).

Святкування

[ред. | ред. код]

Цього дня, 8 травня 1945, в багатьох містах Європи були проведені велелюдні святкові заходи. У Великій Британії більш ніж мільйон людей вийшло на вулиці з нагоди святкування завершення війни в Європі. У Лондоні юрби зібрались на Трафальгарській площі і вгору Меллом до Букінгемського палацу, де король Георг VI і королева Єлизавета разом із прем'єр-міністром Вінстоном Черчиллем вітали народ з балкона палацу. Принцесі Єлизаветі (майбутній королеві Єлизаветі II) та її сестрі принцесі Маргарет дозволили анонімно гуляти посеред юрби і брати участь у святкуванні.[1]

В США президент Гаррі Трумен, для якого це був 61 день на посту президента, присвятив перемогу пам'яті свого попередника, Франкліна Рузвельта, який помер від крововиливу в мозок менш ніж за місяць до цього, 12 квітня.[2] Прапори залишались приспущеними на ознаку 30-денної жалоби.[3][4] Грандіозне святкування пройшло вулицями Чикаго, Лос-Анджелеса, Маямі і особливо нью-йоркським Таймс-Сквером.[5] Святкування дня перемоги в Канаді було затьмарене бунтом у Галіфаксі.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 березня 2013. Процитовано 11 травня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Associated Press (9 травня 1945). Victory Wreath From Truman Is Laid On Hyde Park Grave of War President. New York Times. с. 15.
  3. ↑ Associated Press (12 травня 1945). Army Extends Mourning Period. New York Times. с. 13.
  4. ↑ United Press (15 травня 1945). 30 Days of Mourning For Roosevelt Ended. New York Times. с. 4.
  5. ↑ sandiego.edu article. Архів оригіналу за 15 травня 2008. Процитовано 11 травня 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=День_Перемоги_в_Європі&oldid=42473865